вірш, який написала моя донька (14років)
А знаєш, як класно,
Коли хочеться жити,
Коли хочеться зранку вставати і йти,
Іти не далеко,
Лише в іншу кімнату,
Знаючи, що там,
Щось робиш ти.
Ти поцілуєш, обіймеш, приголубиш,
І здається, усе поясніло в очах.
Просто я знаю, що ти мене любиш,
І будеш любити завжди, повсякчас.
Кожну годину, хвилину, секунду
Ти поряд стоїш, навіть якщо це не так,
Адже думками ми разом з тобою
Навіки. І це знає всяк.
Ти добрий, мужній, щирий й розумний,
Могла б я продовжувати вічно цей ряд,
Бо знаю про тебе усе достеменно,
Кількість твоїх переваг і вад.
Ти мій герой, авторитет і кумир,
З тебе беру я приклад завжди,
Адже скільки б проблем на шляху не було,
Ти завжди досягаєш своєї мети.
Проведений разом з тобою вільний час,
Ніколи не можна забути,
Бо стільки позитивних емоцій за раз,
Рідко можна здобути.
Ти мій найкращий друг і учитель,
Адже скільки б на світі людей не було,
В майбутньому хочу я схожою стати,
Лише на рідного татка свого!))